День Пласту 92
Субота, 17 квітня - свято (перенесений День Пласту). Зранку до церкви св.Юра. Хто встиг або хто володів достовірною інформацією, той міг побачити або бути іменованим, але не всім так пощастило.
Потім всі відбули у церкві невеличку службу, І вся маса рушила на подвір'я Академічної Гімназії. Цікаві не пластунські очІ визирали з-за вікон, намагаючись роздивитись цих "паяциків". Почалось все з новаків, а закінчилось дуже рідкісною подією - іменуванням Шановної Ольги Герус (Слава! Слава! Слава!) гетьманською вірлицею. А між тим двох сагайдачних (Тараса Субтельного та Мирослава Цюпку) заприсяжили, а Андрія Вахнія та Михайла Лемака іменували скобами.
Опісля, ми вирушили до Личаківського кладовища. Було весело, співали пісні, а от реакція львів'ян була неоднозначною. Дехто хапався за фотоапарат, дехто проходив, вдаючи, ніби вони нічого не помічають, дехто сміявся, дехто дивився на нас з гордістю, а от поляки з широкими усмішками дивились з вікон автобуса і жваво щось обговорювали.
Було приємно йти в супроводі мілІцейського ескорту, але за 20 хв ми вже стояли на цвинтарі. Урочиста частина пройшла швидко і всі "розфасовувались" для історичного фото. Історична фотка була до-о-о-овгою - поки всі стануть, поки всі наговоряться, поки... ну і т. д. Розійшлись.
На 18:00 мала бути вечірка організована З.Франко. Спочатку не було дуже весело також було дуже душно, але коли трохи стемніло, то почалась "жара". Класна музика (ніколи не думав, що я таке скажу на суцільний рок, але... :) плюс відкрит? вікна, плюс гарні дівчата робили атмосферу святковою.
АЛЕ не обійшлось без "лівих", що розпивали пиво просто перед дверима залу, також були індивідуми, що намагались розпалити вогонь на танцмайданчику.
Потім всі відбули у церкві невеличку службу, І вся маса рушила на подвір'я Академічної Гімназії. Цікаві не пластунські очІ визирали з-за вікон, намагаючись роздивитись цих "паяциків". Почалось все з новаків, а закінчилось дуже рідкісною подією - іменуванням Шановної Ольги Герус (Слава! Слава! Слава!) гетьманською вірлицею. А між тим двох сагайдачних (Тараса Субтельного та Мирослава Цюпку) заприсяжили, а Андрія Вахнія та Михайла Лемака іменували скобами.
Опісля, ми вирушили до Личаківського кладовища. Було весело, співали пісні, а от реакція львів'ян була неоднозначною. Дехто хапався за фотоапарат, дехто проходив, вдаючи, ніби вони нічого не помічають, дехто сміявся, дехто дивився на нас з гордістю, а от поляки з широкими усмішками дивились з вікон автобуса і жваво щось обговорювали.
Було приємно йти в супроводі мілІцейського ескорту, але за 20 хв ми вже стояли на цвинтарі. Урочиста частина пройшла швидко і всі "розфасовувались" для історичного фото. Історична фотка була до-о-о-овгою - поки всі стануть, поки всі наговоряться, поки... ну і т. д. Розійшлись.
На 18:00 мала бути вечірка організована З.Франко. Спочатку не було дуже весело також було дуже душно, але коли трохи стемніло, то почалась "жара". Класна музика (ніколи не думав, що я таке скажу на суцільний рок, але... :) плюс відкрит? вікна, плюс гарні дівчата робили атмосферу святковою.
АЛЕ не обійшлось без "лівих", що розпивали пиво просто перед дверима залу, також були індивідуми, що намагались розпалити вогонь на танцмайданчику.