“ІСАЯ ВДАЛОСЬ” саме ці слова ви можете прочитати на відзначках багатьох прикольних людей з якими я познайомився на цьому вишколі. Справді, все було просто супер: старшина, бунчужний ..., а учасники!!! ІСАЯ 6 “Країна мрій” відрізнялось тим, що за легендою всі учасники були втікачами з інших країн. Вони втекли з батьківщини щоб знайти свою омріяну землю. Відповідно до назв країн з яких втекли учасники називалися і гуртки (“Країна мильних опер”, ”Ескімоси-хіпаблуди”, ”Фруктова 7’я”...). Цікаво було спостерігати як на першій ватрі кожен з гуртків показував у театралізованій формі причину втечі зі своєї країни. Протягом усього табору кожен з нас робив все, щоб стати громадянином КРАЇНИ МРІЙ. Для цього потрібно було пройти через ряд бюрократичних інстанцій (ЖЕК, санстанцію, Міністерство охорони здоров’я, Державну податкову інспекцію, Держстрах, Національний університет). Цікавими були процедури проходження цих інстанцій:для того, щоб отримати довідку від ЖЕК потрібно було мати свідоцтво про народження, довідку про прописку, та виконати соціальні зобов’язання перед ЖЕК (вміти розставити намет, дотримуватись чистоти у ньому, сприяти у зведенні таборових споруд). А для того, щоб здобути довідку про освіту потрібно було переписати символами азбуки Морзе “Гімн закарпатських пластунів”, знати як правильно побудувати гнізда для прийому та передавання депеш, знати як передати, а також передати короткі повідомлення морзеткою трьома способами, знати найважливіші знаки на терені, та ін. Далі продовжувати не буду – сподіваюсь ви вже зрозуміли, що зробити це без гутірок, які нам читали висококваліфіковані інструктори, було досить важко. Але після гутірки це був лише спосіб показати свої знання на практиці. Мені найбільше сподобалась гутірка по сигналізації, прочитана Назарем Дідиком. А далі був впоряд... Кожну, вільну від роботи і відпочику, хвилину наш бунчужний (Ярема Дух) використовував для того, щоб зробити з нас гідних наступників теперішній Почесній Варті (чи Ватрі, як каже Ярко). Але і цій гутірці на щастя прийшов кінець (на львівському приміському вокзалі коли ми прїхали додому). Громадяни та кандидати у громадяни Країни Мрій могли вступати у шлюб. Цим правом скористалось багато учасників, але парою табору визнано Макса Габу та Микитку Маркіяна. Дуже цікавою була процедура весілля, про що свідчать численні фотографії зроблені нашим улюбленим комендантом/фотографом Сашком Поляковим (їх ви можете знайти у нашому фотоальбомі). Після одруження у паспорті з’являлась помітка: “Сімейний статус одружений”. А ще кожного дня у паспорті з’являлось точкування за попередній день, що давало змогу учасникам зрозуміти що вони роблять не так як потрібно і надолужити втрачені бали. Завдяки цій системі кожен з учасників міг по закінченню табору перерахувати всі свої бали і перевірити чи не помилилася часом старшина. Доволі цікавою була ситуація, коли нам довелося терміново згортати табір і переходити на інше місце. Я був здивований організованістю наших дій. Нам вдалося за 15 хвилин згорнути табір, а прибувши на нове місце таборування розтаборуватися менш як за 30 хвилин!!! Цікавими були і теренівки, що проводились підчас табору: “Ліс” та “Пластова естафета”(назвемо це так). Але найприкольнішою була “заніматєльная скаутская ігра “Хто перший залізе у свій намет”. Спосіб проведення такий: о 01.00 бунчужний свистить “алярм”, хтось сам виповзає з намету, когось витягають, а когось і витрушують. Коли всі вже стоять з відкритими очима бунчужний робить збірку за наметами (на відстані 50 метрів). Вся старшина стає перед наметами на відстані 5 метрів з ліхтариками і слідкує за тим, щоб ніхто не потрапив у свій намет. Не зважаючи на це всі наполегливо стараються потрапити у свій намет і крикнути звідти своє прізвище, щоб старшина могла зафіксувати час. Триває це приблизно пів години. Єдиним мінусом було те, що намети стояли півколом і у людей, що мешкали у крайніх наметах шанси виконати завдання були значно більшими. До того ж намети бувають різними... Ще одним приємним моментом на ІСАЯ були ватри. Купальська ватра вдалась напрочуд гарною. А якими були Іван і Морена!!! Ви б їх бачили! Найгарніше вони виглядали коли Морена була спалена, а Іван втоплений і(у калюжі). А взагалі – ми гарно побавмлись на Купала, та й протягом усього табору. Мені було шкода покидати місце з яким пов’язано стільки приємних спогадів, але я тішився, що незабаром закінчиться ця гутірка по впоряду. Мені шкода тих людей котрі не були на ІСАЯ – вони багато втратили. Спробуйте надолужити втрачене наступного року......... (це провокація)