Метою вишколу було патріотичне, фізичне та культурне виховання молоді в українських звичаях. Також cпівпраця з жителями села Ямельниця Сколівського району, дослідження та вивчення їхньої культури, традицій, буденного життя та побуту.

На вишкіл ми виїхали 30 червня 2011 року, о 8.26 з Приміського Львівського вокзалу. Учасники вишколу, повні сил  та енергії, готові до пригод, прийшли вчасно і ми відправились в дорогу. Їхали електричкою Львів-Лавочне до Верхньосинєвидного, а звідти автобусом до с. Ямельниця, та безпосередньо до місця вишколу. По приїзді всі учасники вислухали курс з техніки безпеки, влаштували перекус, щоб набратись нових сил, після чого почали розтаборування: розставляли намети, робили кухню, тобто загалом освоювали територію. 

Вишкіл поділявся на дві частини: теоретичну та практичну. Під час першої частини, учасники слухали заняття на тему „Звичаї та традиції українського народу”, а заняття в свою чергу також проводились поетапно. Спочатку ми вивчали найголовніші традиційні свята українського народу зимового періоду, після того весняного, літнього та в кінці осіннього. Під час перших трьох днів учасники готували різноманітні виступи про найголовніші свята та їх особливості всього року. Під час кожної ватри ми співали народних, сучасних українських пісень та дивились виступи кожної групи. Всі підійшли надзвичайно серйозно та креативно до виконання завдання.

Звісно, окрім лекційних занять, ми мали і спортивні: волейбол, футбол, фрізбі, естафети. Різноманітні майстерки з глини, вишивали рушники, робили витинанки, займались орігамі тощо.  

На початок третього дня розтаборування було завершене і тому появилось більше часу для інших занять. Вдень відбулась теренова гра, де учасники показали свої знання з прослуханого курсу про традиції українського народу. 

Друга частина вишколу полягала в безпосередній співпраці з жителями села Ямельниця. Всі учасники вишколу протягом трьох днів, в першу половину дня, відвідували жителів села: спілкувались з ними про традиції їхніх родин, спостерігали за поведінкою, рутинною роботою, дізнавались про особливості народного одягу, побуту тощо, допомагали стареньким мешканцям села у їхній щоденній праці. Кожна група, на які ми  поділили учасниць, мала три сім’ї для спілкування протягом другого етапу. Протягом другої половини дня всі робили записи про кожну з родин в спеціальний зошит, та оформлювали опис, також ми вивчали українські народні танці. А щовечора, на ватрі, всі групи розповідала про спостережені родинні традиції та про враження від дослідження. 

Загалом юначки збагатились знаннями про історію української культури, яка є надзвичайно багатою та цікавою. Вишкіл проводився для того, щоб показати учасникам як багато українці придіяли часу культурному розвитку: танцям, співам, святам. Традиції свого села та родини кожна дитина знала змалечку, вона росла в них, вивчала і передавала своїм дітям. І так з покоління в покоління.