Одного чудового літнього дня 1907 року на англійському острові Бравнс, що в графстві Дорсет (Англія), сталася цілком рядова і непримітна, здавалось би, подія. Проте вже у зовсім недалекому часі виявилось, що вона започаткувала явище, яке глибоко вплинуло на розвиток людської спільноти. Саме в цей день і на цьому далекому від люського допитливого ока клаптику землі метушилася невелика, але вкрай різношерстна і дивна для споглядання юрба юнаків. Без великого напруження уяви вгадувалося, що до цього екзотичного, як на існуючі суспільні мірки, товариства входили маленькі жебраки, ремісничі учні, діти міщан і, що найдивніше, нащадки лордів. Виконуючи чітки команди стрункого і з військовою виправкою чоловіка, вони розставляли велике шатро. 

А потім поділилися на чотири гуртки, кожен з яких отримав свою відзнаку з кольоровою стрічкою, і день за днем в напруженому темпі вправляються в руханці, теренових іграх, роблять походи в глибину лісу, будують плоти і здійснюють водні мандрівки... Що звело цих таких різних дітей до спільного гурту? Яку роль поміж ними виконує цей немолодий вже військовик? Що за забаву вони проводять в цьому безлюдному місці? Чому...? Аби припинити цю довгу вервечку запитань, я відразу ж відповім — так починав свою діяльність перший в світовій історії скавтський табір. Так, так! Не дивуйтеся. Саме так було започатковано скавтінг — рух молоді, що, без перебільшення, охопив весь світ. 

Оті 22 юнаки з різних суспільних прошарків — це перші скавти. А ставним і вже немолодим військовиком був перший в історії скавтінгу скавтмайстер і його засновник, генерал британської армії Бейден-Поуел, пізніше широко знаний поміж скавтів всього світу як Бі-Пі, лорд з Ґілвелу. 

Отож засновником скавтінгу став англійський аристократ Бейден-Поуел. Саме реалізація його ідеї вже на понад сотню років заполонила романтикою пригод і розвідництва ("скавт" в перекладі з англійської — "розвідник", "шукач пригод") серця мільйонів юнаків, дітей та й дорослих прихильників скавтування. Адже з маленького острівця Бравнс скавтський рух охопив на сьогоднішній день весь світ і до нього входять більше 30 млн. скавтів з майже 170 національних скавтських організацій, в тому числі і української (від 2008 року). 

Саме завдяки існуванню скавтизму десятки найбільших держав світу виховали в його рядах своїх президентів і прем’єр-міністрів, генералів і успішних бізнесменів, сенаторів та інших поважних людей супільства. Імена вихованців скаутингу говрять самі за себе і всіх їх об’днує одна ідея – Пол Маккартні, Стівен Спілберг, Річард Гір, Біл Гейтс, Девід Бекхем, Майкл Джордан, Вацлав Гавел, Джон Кеннеді, Мадлен Олбрайт… 

То хто ж він такий, генерал лорд Роберт Бейден-Поуел, в голові якого зародилася така геніальна ідея? Народився Роберт Стефесон Сміт Бейден-Поуел (Robert Stephenson Smyth Baden-Powell) 22 лютого 1857 року в священничій родині. Його батьком був священник і професор Оксфордського університету Джордж Бейден-Поуел, а його мати — дочка британського адмірала Вільям Генрі Сміта. В жилах Роберта текла кров священника і нащадка колоніста — відважного шукача пригод. До того ж, ім`я Роберт Стефенсон — це ім`я його хресного тата, що був сином Джорджа Стефенсона — винахідника залізниці. А кажуть, що хресні також передають своїм похресникам риси характеру. Вже раннє дитинство не сприяло тому, аби Роберт ріс надто розніженим. 

Коли йому було лишень три роки, помер тато, залишивши на руках у матері гурт маленьких дітей. Він сам був восьмим з десяти дітей, найменшому з яких виповнилось всього три місяці. Однак всіх їх мама намагалася виховати життєво зарадними, фізично витривалими і самостійними. Довготривалі подорожі власним вітрильним човном разом з чотирма іншими своїми братами водами морського узбережжя в будь-яку пору року і будь-яку погоду, полювання в лісі та захоплюючий процес вистежування птахів і тварин рано загартовували тіло і характер, прищеплювали любов до природи, пізнання основ виживання в ній. 

Роберт мав широку гаму захоплень: грав на піаніно, скрипці, мав акторські здібності, організовував першопрохідницькі експедиції в навколишні ліси. В школі особливо вирізнявся знанням природничих дисциплін та в спорті. Пізніше все це знадобилося при вступі на військову службу та й на самій службі. На відбірковому іспиті серед кількасот інших кандидатів він зайняв друге місце і зразу ж був призначений до гусарського полку, поминувши стажування в офіцерській школі. Під час службі в Індії Роберт спеціалізувався по військовій розвідці і запроваджував в ній свої оригінальні методи. Прийшлось йому також побувати в Афганістані, на Балканах, на Мальті, в Південній Африці і, звичайно ж, брати участь в колоніальних війнах, які Англія, як велика колоніальна держава, вела майже постійно. Набуті в дитячі роки вміння удосконалювалися під час цих воєн, полювань в джунглях Індії та Африки, проживання серед лісовиків Канади. 

В Індії Роберт Бейден-Поуел здобув бажаний для всіх відважних мисливців трофей за полювання на дикого кабана (звіра, якого називали "той, що відважується пити воду з одної калабані з тигром") тільки за допомогою незначної зброї — малого списа. Тубільці Африки за його відвагу і розвідницькі вмілості прозвали Роберта "імпіза", тобто "вовк, що ніколи не спить". Спритність, загартованість, витривалість, знання місцевих природних умов дозволяли не тільки виживати, але й успішно просуватися по службі. Важливим періодом життя як для Бейден-Поуела в застосуванні його розвідницьких методів, так і для заснування майбутнього скавтінгу стала англо-бурська війна в Південній Африці, що тривала з 1899 по 1902 роки. В ній Роберт вже брав участь у чині полковника. 

Саме в екстремальних для англійського війська умовах оборони стратегічно важливого містечка Мейфінга, яке тубільці називали "вуздечкою Африки", полковник Роберт Бейден-Поуел зрозумів, яку роль для держави має відповідне виховання молоді. 217 днів під його командою це місто втримували англійські війська. Прекрасно озброєні і вишколені, вони, однак, невпинно танули в своїй силі. Йому завдавали втрат примітивно озброєні місцеві тубільці. Особливо їхня молодь вражала загартованістю, витривалістю та вмінням використовувати сприятливо для себе природні умови. Врешті до вишколювання юного поповнення вдалися і англійці. І незабаром вихованці набраного кадетського гуртка хлопчаків також почали показувати чудеса героїзму і винахідливості, особливо в розвідницьких справах. Оборона Мейфінга принесла Бейден-Поуелові виняткову славу у Великобританї. В чині генерал-майора, національним героєм, він повернувся в 1901 році у батьківську землю.

Однак в недалекому вже часі бойовий генерал вирішив більше не продовжувати військової кар`єри, а залишок свого життя присвятити вихованню молодого покоління. До того ж не просто вихованню, а виробленню такої системи, щоб вона не була обтяжливою для вихованця, а органічно втягувало б юнака в захоплюючий світ гри і романтики на лоні природи. "Я так радувався тим різнородним життям, що сам собі подумав — а чому хлопці вдома не могли б його попробувати? Я знав, що кожний хлопець, в жилах якого тече гаряча кров, є жадним на пригоди та життя на вільному повітрі", — писав він сам пізніше. "Королева морів" Велика Британія відчула симптоми поступового занепаду своєї могутності. Бейден-Поуел зрозумів його причини і побачив шлях порятунку своєї Батьківщини. Вона потребувала нового покоління патріотів — не розніжених аристократів, а загартованих духовно і фізично в постійній боротьбі та змаганнях вірних синів вітчизни. Оскільки в буденному житті не завжди ставало місця боротьбі і змаганням, то їх слід створювати штучно, запровадивши своєрідну гру, в якій би вони були. Таким чином життя молодої людини повинно перетворитися в суцільну "Велику гру". 

Бажання держави і її великого патріота зіткнулися. Дещо пізніше, в 1910 році, саме король Великої Британії Едвард VII, порадив Бейден-Поуелові покинути військову службу, вважаючи, що поширенням своєї виховної методи він більше прислужиться вітчизні. Отож Бейден-Поуел бачив ціль і знав, яким шляхом її можна осягнути. Священнича родина привила йому глибокі християнські цінності і він знав, що цільну духовну особистість формує віра в Бога. Житя в природі, її знання і випробування на життєвому шляху надали йому фізичного гарту і витривалості. Батьківщина забезпечила йому блискучу кар`єру та почесті, дозволивши реалізувати все те, що сам в собі він наполегливо виховував. Тому його досвід підказував, що Бог, Батьківщина, Життя в Природі, Самовиховання, Допомога Іншим повинні стати основними складовими елементами задуманої "Великої гри". 

Той факт, що його книжка для вояків про основи розвідництва мала величезний успіх і в хлоп`ячих школах Британії, де її використовували як читанку, додавав впевненості, що він стоїть на правильному шляху. Чи Бейден-Поуел був єдиним, хто до цього часу виробив такі погляди на виховання підростаючого покоління? Очевидно, що ні. Не тільки власний досвід, але й кращі набутки європейських педагогів та історичного досвіду виховання ріхних народів (в тому числі грецької Спарти) він використав для реалізації своїх ідей. 

Особливе місце серед них належить і сучаснику Бейдена-Поуела американцю Ернесту Сетону Томпсону (Ernst Seton-Tompson), що народився в 1860 році. Талановитий письменник та педагог в одній особі, він написав такі захоплююючі книги, як "Дикі звірята, котрі я пізнав", "Філософія життя серед природи", "Індіани пустелі". Саме в них він розвинув свої думки щодо пізнання природи і виховання серед неї. Недарма його називали "апостолом природи". Ці думки Сетон Томпсон випробував і на практиці, проживаючи в Канаді, куди його родина переїхала з Англії. Він створював "індіанські організації", влітку проживав з своїми вихованцями серед природи, вивчав з ними поведінку птахів і тварин. Сетон Томпсон був переконаний, що природа може позитивно виховувати людину, позбавляти її поганих рис характеру і сприяти переосмисленню сенсу життя. Таким чином, саме він організував властиво перший скавтський гурток ще в 1902 році, який носив назву "Товариство березової кори". Врешті, Сетон Томпсон в 1906 році заснував "Лісову школу Америки", а коли почав поширюватися заснований Бейден-Поуелом скавтський рух, став провідником бой-скаутів Америки, яка десятки років підряд була найчисельнішою скаутською організацією світу. 

Іншим сучасником і співвітчизником Бейден-Поуела був Вільям Сміт (William Smith), який організовував в Англії т. зв. Бригади Хлопчаків (Вoys Brigades). Бейден-Поуел зустрічався з ним та спостерігав за діяльністю Бригад. Він не погоджувався з мілітарно-примусовим характером підготовки і вважав, що їй на зміну має прийти "невимушена, погідна і радісна атмосфера" співжиття в цих утвореннях. Погоджуючись з цим, власне Сміт і запропонував Бейден-Поуелу опрацювати відповідний проект.