Заледве книга "Скавтинг для хлопців" з'явилася в книгарнях, як почали масово по всій Англії та за її межами засновуватися скавтські гуртки і курені. І сильніші, і слабші країни відчули в скавтингу потребу. Одні прагнули зберегти свої позиції в світі, інші — здобути їх собі. Але в обох випадках для цього слід було виховати нове покоління громадян-патріотів, а скавтинг показував шлях до цього. В скорому часі книгу було перевидано на 35 мов світу. 

Cам Бейден-Поуел розпочав видавати англомовну газету для хлопців "Скаут" (The Scout) і закликав скавтів у всьому світі: "Думайте передовсім про те, як можна допомогти своєму краєві, щоб він здобув належне місце в змаганнях народів світу". 

Відтак вже у 1908 скавтський рух поширюється в британських колоніях, розкиданих по всьому світу – Гібралтар і Мальта, Ірландія, Австралія і Нова Зеландія, Південна Африка. В наступному, 1909 році, Бі-Пі побував у Бразилії, Арґентині, Чилі і опублікував книгу "Скаутські ігри" (Scouting Games). Скаутські організації з'являються на 5-ти основних континентах – в Європі (Данія; європейська частина Російської імперії), північній і південній Америці (США, Чілі, Канада, Гаяна), Азії (Індія) та Африці (Сьєра-Ліоне, Зімбвабве). Всі останні, починаючи з Канади, входили до складу Британської імперії. 

Бейден-Поуел отримує звання кавалера королівського вікторіанського ордену та лицаря-командора ордену Британської імперії. У 1910 році Бі-Пі опублікував книгу "Історії для бойскаутів" (Yarns for Boy Scouts) та побував у Канаді і США, щоб організувати місцеві скавтські організації. Із цією ж ціллю відвідує Париж, Санкт-Петербург і Москву. Скавтських рух розгортається головним чином в Європі (Франція, Німеччина, Нідерланди, Фінляндія, Греція) а також на інших континентах – в латинській Америці (Бразилія, Аргентина, Ямайка), Азії (Сінгапур) та Африці (Кенія). Три останні країни, як і більшість вище названих, підпорядковувались тоді Лондону. Скавтські організації створються і в Східній Європі.

У 1911 році виникають національні скаутські рухи слов'янських народів: українців ("пластуни"), чехів ("юнаки"), поляків ("гарцери"), а також сербів ("ізвідці") і болгар. Тільки два останні народи мали на той час свою державність, а перші три – перебували в складі Австро-Угорської імперії, де скавтські організації титульних націй виникли роком пізніше. У 1912 році зароджується національний скавтовий рух німців Австрії, в угорців та естонців. Згодом свої перші скавтові відділи створюють румуни (1914), хорвати (1915), латвійці (1917), литовці (1918) і македонці (1921). Первинно скавтінг планувався для юнаків, однак юначки теж хотіли стати частиною руху. Коли Бейден-Поуел у вересні 1909 року організував перший перегляд скаутських гуртків в Кришталевій палаті Лондона, то з’явилось 11000 юнаків, серед яких була і група дівчата, одягнутих в скаутський однострій. З огляду на прохання цих юначок Бі-Пі у 1910 році, разом із своєо сестрою Агнес ініціює створення дівочого скаутського руху, який згодом отримав назву "гайди" ("guide'). 

Відзначимо, що перші гуртки українських діdчат-скаутів (пластунок) виникли одночасно із хлоп'ячими гуртками – в 1912 році у Львові. В 1912 році Бейден-Поуел здійcнив кругосвітню подорож, щоб зустрітися зі скавтами різних країн світу.  Відвідав США, Панаму, Японію, Вест-Індію, Австралію, Південну Африку. За час подорожі звернувся до громадськості з промовами про скаутинг, загалом перед 70280 людьми. У цьому ж році публікує книгу "Скаути закордоном" (Scouts Overseas). Ці заходи дали початок переходу скавтингу з етапу заснування окремих національних організацій до етапу поєднання його в світове братерство. 

Однак Перша Світова Війна, що розгорілась у 1914-1918 роках, перервала на деякий час цей процес. Початок війни, щоправда, наочно продемонстрував практичні результати праці Бі-Пі. Через кілька годин після початку війни, наприклад в Англії, загони бой-скаутів зібралися і приступили до роботи з охорони мостів, залізниць, телеграфних ліній морського узбережжя. Тисячі юнаків рушили на фронт, уже готові до табірного життя. Бейден-Поуел підтримав британське юнацтво опублікувавши книгу "Швидке приготування до війни" (Quick training for war), а також неодноразовим відвідуванням фронтової лінії у Франції. Під час війни, зусиллями Бі-Пі, скавтинг продовжує розвиватись. 

У 1916 році він публікує "Посібник для вовченят" (Wolf-Cubs’ Handbook), що вважається офіційним початком світового руху наймолодших скавтів. В українській скаутській традиції "вовченята" ще на початку 1920-х років стали називатись "новаками". Сьогодні це діти віком 6-12 років. Свій посібник Бейден-Поуел побудував на основі оповідань про "Мауглі". Редьяр Кіплінг, давній приятель Бі-Пі, офіційно дозволив використання популярного літературного героя в легенді для роботи з "вовченятами". Також у 1916 році зявляється книга  Бейдена-Поуела "Молоді лицарі імперії" (Young Knights of the Empire), яка стала першим посібником для руху старших скавтів, віком від 18 років, що згодом стали називатись "роверами". 

Основу книги склала легенда про лицарів круглого столу. Видання посприяло зародженню і світовому розвитку найстаршої вікової групи скаутингу. Першу дружину українських старших скаутів почав організовувати в Києві у 1918 році Євген Слабченко, згодом відомий кінорежисер, що в 1938 році отримав "Оскара" за кращий європейський фільм. Однак через війну з більшовиками в Україні цю свою ініціативу він цілком реалізував лише в еміграції – в Празі, коли в 1923 році створив український  "Третій клуб олд-скавтів" у складі чеського "Юнака". Після завершення Першої Світової Війни в 1920 році скавти всього світу зібралися в Лондоні на свій перший збір — Джемборі. 

Офіційне запрошення на цей захід отримали і українські скавти з Києва, але окупація України перешкодила цим планам і в Лондон вони скерували лише вітальну телеграму. На Джемборі весела ватага різномовних скавтів проголосила Бі-Пі Начальним Скавтом Світу. І хоча пізніше заслуги Бейден-Поуела король Англії Юрій V відзначив титулом лорда, однак для всіх скавтів він назавжди лишився, як Бі-Пі. До речі, він прийняв титул лорда Бейден-Поуела оф Ґілвела від назви закладеного ним у 1919 році міжнародного вишкільного центру у Ґілвелл Парку (Gilwell Park). За цим Джемборі в 1924 році настала черга вже другого, який відбувався в Данії, потім третього — 1929 року в Англії, четвертого — 1933 року в Угорщині, п'ятого — 1937 року в Голландії... 

У всіх цих злетах брали участь і українські скавти, але в складі чехо-словацької делегації — Україна та той час була розшматована кількома окупантами-сусідами. Врешті, після другої світової війни, Джемборі перетворилися на регулярну форму світового скавтського спілкування, у якому обов'язкову участь брав контингент українських скавтів-імігранів під своїм національним синьо-жовтим прапором аж до 1961 року (коли іміграціні скаутські організації народів Східної Європи, чиї батьківщини опинились в складі тоталітарної імперії з центром у Москві, виключили із Світової організації скаутського руху). Наприкінці 20-х років у всьому світі скавтів вже нараховувалось понад 2 млн. скавтів і гайдів. 

Відзначимо, що польська харцерська організація, яка активно діяла в Галичині поруч із Пластом, була третьою за чисельність в світовому скаутському русі, налічуючи у 1924 році близько 60 000 осіб (лідирували США та Великобританія із 600 000 і 350 000 скаутів відповідно). Тому, окрім Джемборі, в 1929 році виник і такий орган для координації руху, як Міжнародне Скавтське Бюро з осідком в Лондоні (у вищезгаданому 1961 році через невизнання екзильних скаутів, в тому числі українських, перейменоване в Світове Скавтське Бюро, а у 1968 році осідок перенесено до Женеви, де розміщується до сьогодні). 

Самозрозуміло, що очолив Бюро Бейден-Поуел. Незадовго до цього, у 1928 році, створюється нині діюча Світова асоціація дівчат-гайдів і дівчат-скаутів (World Association of Girl Guides and Girl Scouts – WAGGGS), яку очолила дружина Бі-Пі – Олав Сент Клер Сомс (Olave St.Clair Soames). Завершуючи свою стежку життя в 1941 році і маючи 83-літній вік, Бейден-Поуел знав, що його дітище вже не зітре ніякий вітер людської історії. До цього часу він ще написав ряд посібників для скавтування: "Підручник для вовченят" (1916 р.), "Мої пригоди на службі розвідника" (1916 р.), "Що скавти вміють робити" (1921 р.), "Мандрівка за успіхом" (1922 р.). А всього йому належить авторство 32 книг. 

Окрім того, про нього також говорять, як про знаменитого вояка, письменника, митця-маляра, актора, прекрасного організатора. Він також був добрим графіком і живописцем, цікавився різьбою та аматорськими фільмами, був почесним доктором шести університетів, отримав 28 закордонних та 19 скавтських нагород і відзнак. Чим не наочний приклад різностороннього самовиховання для скавтів! 

У своєму передсмертному листі він написав, звертаючись до скавтів всього світу: "Дійсний спосіб,... як досягти щастя — це роздавати щастя іншим. Намайгайтеся залишити цей світ трохи кращим, ніж ви його знайшли...". 

Не виникає сумніву в тому, що сам Бейден-Поуел, помираючи, залишив цей світ кращим!