Ось так Бейден-Поуел прийшов до першого скавтського табору на острові Бравнс і ось так розпочав він свою "Велику гру" та заснував організацію скавтів. Але ж ця гра, як і будь-яка інша, потребувала правил. Тому паралельно з початком практичної реалізації своїх намірів він пише та видає в 1908 році серію із шести книжечок під спільною назвою "Скавтинг для хлопців" (Skouting for boys), яка згодом вийшла в єдиній книзі. Саме вона і містить основи скавтування, себто правила тої "Великої гри". 

Концепцією Бейден-Поуела зацікавився відомий видавець Артур Пірсон, який і посприяв у виданні книги. Вона мала шалений успіх. Вже в перший рік її видання розпродано 200 тис примірників. Щоб відповідати на незліченні запитання, Бейден-Поуел змушений був відкрити спеціальне бюро. Бейден-Поуел в своїй книзі перш за все подає ті риси і навики, набути яких повинен прагнути кожен, хто хоче стати скавтом. До них належать:

1. життя серед природи;
2. лісівництво;
3. лицарськість;
4. рятування життя;
5. витривалість;
6. любов до своєї батьківщини. 

Вступаючи до організації скавтів, кожен з хлопців перш за все мав скласти пробу учасника. Вона не була надто складною, однак показувала, що той, хто її склав, вже таки щось вартує за своїми особистими якостями. В подальшому вся участь у "Великій грі" розвідництва була побудована на подоланні все вищого ступеню проб шляхом постійного самовиховання — на ступінь скавта-розвідника, а потім на ступінь скавта-скоба. Лише після проби учасника проводилося іменування скавтом. 

При цьому іменований складав Присягу такого змісту: 

1. Виконати свій обов`язок супроти Бога і Короля.
2. Повсякчасно помагати іншим.
3. Слухати Скавтського Закону. 

Сам факт складання Присяги діяв мобілізуюче і настроював, що хоч скавтування — це гра, але аж ніяк не легка та жартівлива. Очевидним є те, що ця Присяга вказувала на той юнацький ідеал, який повинен би плекатися в організації скавтів. В її першому пункті Бог уособлював християнські чесноти гуманності, а Король — рідну Батьківщину. Отож найперше саме цим символам присягав віддавати всі свої здібності та себе вдосконалювати кожен скавт. Другий пункт присяги вказував на те, що скавти свято бережуть шляхетні традиції європейського лицарства. Адже середньовічні лицарі готові були в будь-який час прийти на допомогу тому, хто зазнав несправедливості і для них власна честь, честь Вітчизни і свого віровизнання були дорожчими за будь-що. Недарма і Скавтський Закон дуже нагадує Лицарський Кодекс. 

Цей Закон складав зміст третього пункту Присяги і звучав так:

1. Честі скавта треба довіряти.
2. Скавт вірний королеві, своїй батьківщині, своїм скавтським провідникам, своїм батькам, своїм службовцям і своїм підлеглим.
3. Обов`язок скавта — бути корисним і помагати іншим.
4. Скавт — приятель усіх і брат кожного іншого скавта без різниці його класової приналежності.
5. Скавт лицарський.
6. Скат — притель тварин.
7. Скавт слухняний без застереження наказам своїх батьків, гурткового чи скавтмайстра.
8. Скавт посміхається серед всіх труднощів і не нарікає на них.
9. Скавт ощадний.
10. Скавт чистий у думці, слові і ділі. 

В подальшому, коли скавтинг набув світового поширення, всі скавтські організації безумовно дотримувалися того, що ці пункти Скавтського Закону повинні бути присутніми в Національному Скавтському Законі. Вони могли доповнюватися, конкретизуватися тощо, але не відкидатися. Цілком логічно, що як і середньовічні лицарі, скавти мали своїм опікуном святого Юрія. Як і лицарі, вона вживали також подібний клич — "Будь готовий!". Як і будь-яка організація, організація скавтів мала свої символи та атрибути. 

Для скавтів відзнакою служила біла трилиста лілія, що вказувала на три пункти Скавтської Присяги. Окрім того, маючи стилізовану форму стріли, вона вказувала на правильну дорогу, все вгору — до нових висот самовдосконалення і до нових звершень. Ця лілія стала основою відзнаки всіх скавтів світу і будь-яке відображення їх національних символів можливе тільки в поєднанні з нею. Окрім самої лілії, під нею також знаходиться зображення скрученої стяжки з гаслом "Будь-готов". Її кінці загнуті так, немов кутики уст скавта, що будь-яку справу виконує радо і з усміхом. Під стяжкою розміщено мотузок з вузликом, що нагадує про обов`язок скавта щоденно зробити добрий вчинок. Скавт діставав право носити відзначку тільки після здачі проби учасника. Мали скавти і свою розроблену форму однострою. Її первісний варіант також запропонував Бейден-Поуел, виходячи з свого вояцького досвіду. 

Однострій був зручний, практичний і захищав від всякої негоди. З невеликими змінами він прийнявся серед всіх скавтів світу. Неодмінним атрибутом до нього була також скавтська палиця. Як і весь однострій, вона мала неоціненне практичне значення — в подоланні перешкод, вимірюванні відстані, будови переправи, ношів тощо. Оскільки кожен скавт мав однострій, то це зобов`язувало його і до відповідного поводження, що мало характер військового. При зустрічі він вітався піднесенням трьох пальців правої руки до свого капелюха, що теж нагадувало про три пункти Скавтської Присяги. Відмінно вітаються скавти і при потиску руки — вони стискають один одному ліву долоню. 

Ще більшої романтики військовика та здисциплінованості кожного скавта надавала організаційна структура. Вона була побудована на гуртковій системі. Кожен гурток хлопців обирав з-поміж себе лідера — гурткового. В ньому скавти відчували відповідальність не тільки за себе особисто, але й за спільну гурткову справу. Гурток сприяв тому, що життєві перешкоди долалися з більшим успіхом. Гурток мав свою власну назву, як правило, за іменем місцевих звірят чи птахів, прапорець з його зображенням та гурткове гасло. Гуртки в свою чергу об`єднувалися в більші організаційні одиниці — курені. Органом, що покликаний ним управляти, була Рада Гурткових, до якої входили гурткові провідники. В багатьох випадках скавмайстер буває на сходинах Ради Гурткових, але не приймає участі в голосуванні. Роль дорослої особи у самовиховані скавтів Бі-Пі описав у 1919 році в "Посібнику виховника" (Aids to Scoutmastership). 

Засновник скатського руху завжди підкреслював той факт, що скавти самі управляють своїми справами, а в дорослих поради просять лиш при необхідності. В своїй книзі "Скавтинг для хлопців" Бейден-Поуел подав основи набуття всіх тих знань і навиків, якими повинен володіти скавт. До них належать:

1. Мандрівництво, а саме:
   — життя серед природи;
   — морський і повітряний скавтінг;
   — надання сигналів та наказів на далекі відстані.
2. Таборове життя, а саме:
   — піонерство (іншими словами — інженерні вміння першопрохідництва);
   — таборування;
   — таборове куховарство.
3. Стеження, а саме:
   — спостерігання "слідів", тобто помічання різних подробиць;
   — вистежування по слідах;
   — читання "знаків", тобто роблення висновків за поміченим.
4. Лісівництво, а саме:
   — підкрадання;
   — тварини, тобто найширші знання про них;
   — рослини, тобто найширші знання про них;
5. Витривалість скавта, а саме:
   — як стати дужим;
   — звички, що дають здоров`я;
   — як запобігати захворюванню.
6. Шляхетність лицарів, а саме:
   — лицарськість супроти інших;
   — самодисципліна;
   — самовдосконалення.
7. Рятування життя, а саме:
   — приготованість до нещасливих випадків;
   — як поводитись при нещасливих випадках;
   — допомога іншим.
8. Громадянські обов`язки, а саме:
   — державна приналежність;
   — обов`язки скавта-громадянина;
   — "приятель всього світу". 

Фактично поданий перелік становить оглядовий зміст посібника Бейден-Поуела для юнаків і хоч наскільки він є тезовим, але дає достатнє уялення про те, який ідеал вихованця скавтінгу та шляхи його досягнення бачив перед собою Бі-Пі, започатковуючи "Велику гру". Володіючи хистом художника, він особисто проілюстрував книгу 200-ми малюнками, які, до речі, полюбляв малювати одразу обома руками. 

Якщо коротко підсумувати, то скавтська система виховання має за мету сприяти всебічному розвиткові молоді, формувати з неї відповідальних громадян своєї національної спільноти та членів місцевої і міжнародної спільноти. Вона базується на таких трьох обширних принципах: "Обов'язок перед Богом", "Обов'язок перед іншими", "Обов'язок перед собою". 

Методика цієї системи включає в себе такі складові елементи:

• Присяга і Закон, як моральний кодекс, в якому об`єднанні базові принципи скавтінгу;
• діяльність на відкритому просторі, співжиття з природою, частинкою якої є і сам скавт;
• служіння іншим через плекання гуманістичних ідей, почуття власної відповідальності за інших, намагання зрозуміти інших, участь в житті людської спільноти;
• самовиховна праця в малих групах (пізніше їх назвуть патрулями), через які набирається перший життєвий досвід;
• навчання в розрізі поступових і стимулюючих програм розвитку через діяльність в грі та реальній ситуації, де є можливість порівняти свої можливості з можливостями інших;
• самовиховання і самодисципліна. 

Значно пізніше, в 1977 році, 26 Всевітня Скавтська Конференція в Монреалі (Канада) після довголітнього вивчення на всесвітньому рівні укладе офіційне формулювання "Фундаментальних Основ Світового Скавтського Руху".