“Ті, що греблі рвуть на застоялих водах гро­мадського життя” – так у 1926-27 році пластунки із гуртків “Меви”, “Рожі” і “Ластівки” з 2-го куреня УПЮ ім. Марти Борецької у Львові назвали свій старшопластунський курінь. Назву куреня взяли вони з “Лісової пісні” Лесі Українки.

Членки куреня поставили собі за завдання виховну працю з юнацтвом, а головно переводження таборів для юначок. Перший такий табір зорганізували “Греблі” у 1927 році на Соколі у Карпатах. Від того часу вони кожного року приготовляли табори для юначок, як і також інструкторські табори для юначок і старших пластунок.

У 1930 році, коли польський уряд розв’язав Пласт, наші “Греблі” далі вели виховну працю у таємному Пласті. У Перемишлі пл.сен. Цьопа Паліїв вела найбільше активну працю і притягала до куреня нових членок. Далі цікавилися виховними справами, організували табори на Соколі і на Гуцульщині. Тоді видавали журнал для молоді під назвою “На сліді”, якого головною редакторкою була наша гребля пл.сен. Уляна Старосольська.

В часи дїї таємного Пласту “Греблі” активно працювали в різних громадських акціях. У 1932 році під час свята “Українська молодь Христові” “Греблі” брали участь як санітарна служба, як і також переводили різні санітарні вишколи. У 1937 році підготували виставку з нагоди 25-річчя Пласту. “Гребпі” були членками спортового товариства “Стріла” та мандрівного “Плай”.

Коли вибухла Друга світова війна, “Греблі” включилися у дію Виховної Спільноти Української Молоді (ВСУМ), що заступив Пласт під час зайняття німцями Львова і Західної України. “Греблі” переводили табори для юначок між 1941 і 1944 роками. Членки куреня допомагали багато в праці Українського Червоного Хреста. В часі років війни декілька із членок куреня згинуло в тюрмах, в рядах УПА або померло заражених тифом, виконуючи санітарну службу.

У роках 1945-46, після закінчення війни, пластунки зійшлися разом в Європі і відновили курінь як 2 курінь УПС. Якраз тоді, коли відновився Пласт, і багато членок куреня зайняли провідні місця в Пласті, головно пл.сен. Цьопа Паліїв, Ганка Коренець, Ганка Герасимович, Фалина Любінецька, Ірина Чайківська, Тоня Горохович та інші.

Еміграція українців в світ рознесла “гребельок” по нових країнах поселення, та вони зразу взялися до пластової праці зокрема в Америці і Канаді. В тих країнах два юнацькі гуртки, “Ромени” в Канаді і “Вивірки” в Нью-Йорку, відновили старшопластунський курінь УСП “Ті, що греблі рвуть”, що дістав число 4. Перша зустріч обох куренів УСП і УПС відбулася у 1960 році. Членки обох куренів далі ставили собі як ціль виховну працю з юначками, організували табори, вишкільні курси та від 1968 року вишколи,знані під назвою “Школа Булавних”.

З ініціятиви пл. сен. Цьопи Паліїв створено Кадру Пластових Виховників, видано підручники для виховної праці, перші іспити вмілостей для юначок.

Члени УПС “Ті, що греблі рвуть” працюють активно в Пласті і в громаді, особливо в українському шкільництві, жіночих організаціях, культурних, а зокрема у журналістиці. Крім того, “Греблі” постійно продовжують культуру друкованого слова. Доказом того вийшли заходами куреня три книжки. Обидва курені “Ті, що греблі рвуть” спільними силами уфундували вже після віднови українського Пласту три вартісні книжки. Перша з них – це важливий підруч­ник української мови пера Юрія Шереха під назвою “Нарис сучасної української мови”, що появився у бібліотеці Українознавства Наукового Товарис­тва ім. Тараса Шевченка в 1951 році. У 1961 році появилося друге видання заходами куреня “Ті, щогреблі рвуть” за редакцією проф. Юрія Луцького, мистецьке оформлення мистця Мирона Левицького. Для відзначення 100-ліття смерти Тараса Шевченкайого вибрані твори були у перекладах на англійську, німецьку і французьку мови із поданням українського тексту. Третя книжка уфундована куренями “Ті, що греблі рвуть” на пошану бл. п. пл. сен. Цьопи Паліїв. Обширну історію куреня, яка є вміщена в тій книжці, написала Ганка Коренець. Збірку статей під­готувала редакційна колегія під проводом пл. сен. Ольги Кузьмович.

В 1968 році на спільній зустрічі курені вибра­ли Першу Греблю Ґанку Коренець, що мала персо­нально об’єднувати обидва курені. Пл. сен. Ганка Ко­ренець була курінною УПС “Ті, що греблі рвуть” протягом 50 літ. Людина великого характеру, шля­хетна, працьовита, скромна, ціле своє життя віддала Пластові. Нагороджена найвищим пластовим відзна­ченням – Хрестом Заслуги “За Значне Діло”.

Членки куреня “Ті, що греблі рвуть” брали на себе великі відповідальні завдання за долю і розвій Пласту. Шість членок куреня були головами пласто­вих організацій із повною посвятою та завзяттям виконували цей почесний обовязок. А ними були:

1. сл. п. пл. сен. кер. др. Анна Герасимович – Голова Крайової Пластової Старшини у Великій Брита­нії;

2. сл. п. пл. сен. кер. Кикелія-Цьопа Паліїв – Голова Крайової Пластової Старшини у Канаді;

3. пл. сен. кер. Ольга Кузьмович  – Голова Крайової Пластової Старшини уЗСА;

4. пл. сен. кер. Євстахія Гойдиш – Голова Крайової Пластової Старшини у ЗСА;

5. пл. сен. кер. Дарія Даревич – Голова Крайової Пластової Старшини у Канаді;

6. пл. сен. кер. Іроїда Винницька – Голова Крайової Пластової Старшини у Канаді.

Курінь “Ті, що греблі рвуть” є міжкрайовим ку­ренем. Члени куреня творять плавні в Австралії, Ка­наді і ЗСА. Члени-самітниці є в Аргентині, Франції, Великій Британії. Плавні Австралії мають осідок у Вікторії і в Південній Австралії. Членки включаються в працю станиць, виконують функції виховників, чле­нів станичної старшини, членів КПС, як рівно ж бе­руть участь в церковному і громадському житті, пе­реводять заробіткові акції на розбудову “Сокола” в Австралії і на університет монаша і інші цілі. Зложи­ли даток на розбудову табору “Сокіл” в Україні. Авс­тралійська плавня у Вікторії може гордитись своєю членкою сл. п. пл. сен. Зіною Ботте. За її визначну і жертвенну працю для потерпілих жертв Чорнобиля Кабінет Міністрів України і Верховна Рада України надали їй звання “Чорнобильська Мати” і Почесний Генеральний Консул України на Австралію. Перша жінка (наша гребля) представляла Україну за кор­доном. Звітування гребель Австралії є взірцеве і кон­такт з матірним куренем дружній.

Членки куреня “Ті, що греблі рвуть” в Канаді працюють не тільки в Пласті, працюють на різних постах громадського життя. Переводять табори, зус­трічі, опрацьовують пластові виховні матеріали. Пл. сен. кер.Іроїда Винницька є головою СКВОР (Світова Координаційна Виховно-Освітня Рада), ви­конує важливу ділянку в розбудові українського шкільництва поза межами України.

Від самих початків існування куреня “Ті, що греблі рвуть” провід куреня мав на увазі вишкіл юнацьких виховників, особливо вишкіл таборових провідників, т. зв. “ШБ” – “Школа Булавних”. Протягом 35 літ найкращі юнацькі виховниці здобували звання і заправу на тих вишколах. Ініціяторами цього вишколу були пл. сен. кер. Дора Горбачевська і пл. сен. кер. Ольга Кузьмович.

В 1991 році курінь “Ті, що греблі рвуть” влас­ними коштами спровадив на “ШБ” пластунок з Ук­раїни. Ті, що відбули “ШБ”, опісля перевели першу “ШБ” в Україні. Курінь “Ті, що греблі рвуть” кожного року допомагає “ШБ” в Україні матеріалами і приладдями.

Членки куреня були в проводах ЮМПЗ та вло­жили багато праці у всіх Міжкрайових Зустрічах Пласту “МПЗ”, починаючи від 1962 року на Вовчій Тропі, на Батурині – Канада 1967 р., в 1972 р. на Вовчій Тропі, в 1978 в Скелястих горах Альберта, Канада, в 1982 р. Вовча Тропа, 1987 – Канада і 1992 Вовча Тропа. Курінь переводив мистецькі вис­тавки, ватри і хороводи.

Членки куреня брали участь в підготовці і пе­реведенні Пластового Конгресу Другого та були в комісії вибору Начального Пластуна. Друга акція, якою зайнявся курінь, була “Поміч ближньому”. Зра­зу пачки ішли до Німеччини для українських залишенців, опісля до Польщі. Відтак акція зосередилася вповні на допомозі переслідуваним в Україні та їх­нім родинам. Спорадично посилки ішли до Бразилії, Румунії, Югославії і Словаччини. З відродженням Ук­раїни курінь висилає посилки книжок до бібліотек в Києві, Тернополі і до Криму. З відходом у вічність сл. п. пл. сен. кер. Ґанки Коренець створено Видавни­чий Фонд її імені, який буде використаний у відповід­ний час. Плавня Нью-Йорк – Нью-Джерсі влаштовує кожного року “Великодній Базар” і заробіток приз­начає на різні цілі.

Вислано 1000 дол. до ГПБ, щоб підтримати українську делегацію на Світове Скавтове Джемборі 1995 в Голяндії. Плавня зложила даток 500 дол. на видавництво “Пластовий Шлях”, 1000 дол. на збе­реження української культури в українському музеї.

Останньо курінь заангажувався до помочі відновлення оселі “Сокіл” в Україні, там, де зродилася перша іскра любови до Пласту. Курінь придбав дві кімнати і присвятив їх Цьопі Паліїв і Ганці Коренець.

Курінь має визначних членок, які довгі роки служать Пластові. Довголітня редакторка “Готуйсь” пл. сен. кер. Тоня Горохович, а тепер голова “Укра­їнських Працівників Культури для дітей та молоді”. Пл. сен. кер. Ольга Кузьмович – довголітня редактор­ка “Юнака”, працює дальше в журналістиці.

Курінь має надійних старших пластунок із за­кінченою виховною освітою, володіють вправно дво­ма мовами і перебрали на себе провід “Школи Булавних”. Всі вони працюють на різних виховних постах по своїх осередках, ідейні і свідомі своїх великих завдань для діяспори і України.

Багато із куреня УПС і УСП є учительками в українознавчих школах і там несуть знання і любов до української культури і до України, яка тепер пот­ребує великої нашої допомоги.

Членки куреня є також новацькими виховницями, очолювали крайові і головні проводи, вели новацькі табори, вишколи, дописують до “ВОР” і підго­товляють різні виховні матеріали та сценки на новацькі імпрези.

Членки куреня є членами громадських органі­зацій ті установ СФУЖО в ЗСА, в об’єднанні пись­менників “Слово”, Український Музей, учительсака громада, а. найбільше працює в українознавчих шко­лах.

Стан куреня 110 членок.

Акція Сарселя – збірка, розпочата греблями на видання “Енциклопедії Українознавства” в Сарселі. На цю ціль зібрали тисячі долярів, ставши ме­ценатом цієї акції.

У 1976 році курені УПС і УСП відзначили свя­точно 50-річчя існування куреня в Нью-Йорку та пос­вятили курінний прапор. З того приводу появилось також “греблівське” число “Юнака”.

Відзначка куреня символізує усі три ступені, які греблі переходять: габи, габенята і ті, що греблі рвуть. Курінні краски: бронзова, срібна і синя.

Провід куреня УПС видає неперіодичне курін­не видання “Вістовик”, а УСП “Пльоткар”. Курінні ради УПС відбуваються що два роки, а УСП кожно­го року. Теперішньою курінною УПС є пл.сен.Евстахія Гойдиш.

Курінна традиція

Курінна традиція куреня “Ті, що греблі рвуть” розвинулася на підставі твору Лесі Українки “Лісова пісня”, як теж через різні гуцульські оповідання та фольклорні записки про гуцулів.

Курінних гребель називаємо лютими габами. Габа – це слово гуцульське, значить хвиля. Курінна є люта габа, члени – габи, а кандидатки – габенята.

Ті членки куреня, які мешкають далеко від осе­редку куреня, називаються “банувальницями” – від гуцульського слова банувати, що означає тужити.

Писар або редакторка курінної газетки нази­вається “перелесник”.

Скарбника називають “скальник” або “той, що в скалі сидить”.

Усе курінне знання ми черпаємо від “старого дуба” – очевидця рад і лісових великих таємниць. Дуб – це святочне дерева куреня.

“ГЕЙ РУП!” – це клич куреня. Цей вигук ужива­ють робітники при тяжкій праці, коли щось тяжкого підносять. Греблі зривати нелегко, тому вигук доб­рий, щоб улегшити працю.

Курінна хроніка називається “Лісова пісня”.

Курінну раду називають “раптовий вихор”, а про іспити, через які мусять усі кандидатки перейти, кажуть – “габи нею крутять”.

Пластовий шлях. – 1997. – Ч.1(113). – С.48-50.