У 1965 році сповнилося 20 років, відколи засновано 27 курінь УСП-ів ім. Гетьмана Богдана Хмельницького "Хмельниченки".

Курінна команда довший час робила підготовку урочистого відзначення ювілею. Ювілейну раду з різними торжествами вирішено провести на одному з пластових таборів у липні. Члени куреня перебрали провід пластових таборів на Бобрівці.

В програму святкувань входили: Велика Ювілейна Рада з участю членів обох куренів (27 УСП-ів та 23 УПС-ів "Хмельниченки"), посвячення новопридбаного курінного прапора, Ювілейної Ватри, Дня Пластуна з показом пластових вмілостей для ширшого кола громадянства.

Ювілейна Ватра відбулася в суботу ввечері над озером "Амазонка". Цю небуденну подію звеличали своєю присутністю достойні гості: президент УНР М. Лівицький зі своєю дружиною, голова ОТК "Бобрівка" пл. сен. С. Чайковський, станичні Гартфорду, Бріджпорту, Нью-Гейвену, Бостону, велике число гостей-батьків пластової молоді, курінь УСП-ів "Сіроманці" (малі свою курінну раду), гурток Чорноморців та пластова молодь з таборів на Бобрівці.

Коли надворі почало смеркатися, пролунав голос сурми — гасло до збірки на ватру. Пластові табори, новацтво, юначки, юнаки і гості зайняли місця над озером, щоб краще бачити проведення програми ватри. Очі всіх присутніх були спрямовані на майстерно збудовану ватру, яка повільно відпливала від берега на середину озера.

Із лісу з другого боку озера маршував зі смолоскипами курінь УСП-ів "Хмельниченки". Цей похід зі смолоскипами чудово відбивався у дзеркальній поверхні озера. На тлі цієї мальовничої картини плив човен, у якому з піднесеною булавою у гетьманській киреї сидів гетьман-курінний "Хмельниченків" ст. пл. Олег Павлюк зі своїм почтом. Обпливши ватру, що є ознакою посідання острова, на якому Б. Хмельницький запалив іскру повстання за визволення України, човен причалив до берега.

По короткій церемонії — звіт і привітання гостей — курінний дав наказ підпалити ватру. Серед глибокої тиші всі присутні дивилися на ватру, бо були цікаві, хто полізе до води підпалити цю ватру. По хвилі на правому березі зблиснуло світло рефлект-лямпки і освітило Курінного Осавула, який напинав лука. Курінний підніс вгору булаву, стріла засвистіла в повітрі, вогнем позначаючи свій шлях, і поцілила в середину ватри. Одночасно гукнув стріл майстерно збудованої "хмелями" гармати. На здивування всіх присутніх ватра вибухнула високим стовбуром ясного полум’я, широко кидала іскри, освітила озеро і лиця таборовиків та гостей. Кожний ахнув від подиву. Хтось голосно скрикнув: "Такого чуда тут ще не було!" Під легкий тріск ватри з дужих молодих грудей "хмелів" залунала бадьоро пісня "Чи то буря, чи то грім", і широким гомоном відбилася від покритих лісом верхів близьких гір.

Опісля, вітаючи достойних гостей, виголосив святочне слово зв’язковий і засновнику куреня пл. сен. Яків Шеґрин. Згадуючи коротко історію куреня, він відзначив великий внесок "Хмельниченків" у пластову працю, підкреслив їхню відданість пластовим ідеалам, висловив глибоку віру в недалеку зустріч у рідних Карпатах на Соколі — колисці Українського Пласту.

Після проведення курінних ритуалів курінний дав наказ до відходу на таборову площу, де мала відбутися друга частина свята. Дорогою, освіченою штучними смолоскипами, через ліс йшов справжній похід Богдана Хмельницького. Похід провадив гетьман-курінний зі своїм почтом, за ними з почесною чотою йшов президент УНР в екзилі М. Лівицький, далі курінь "Хмельниченки", курінь "Сіроманці", "Чорноморці", гості і таборовики. На вигук курінного "Пісня" хтось затягнув "Ой хмелю, мій хмелю". Її підхопили члени куреня, далі всі, хто маршував у похідній колоні. Неслась-лунала, як буря, змішана з гомоном лісу, пісня. Співали її повними грудьми, від щирого серця — так, як лише вміють співати пластуни.

Довгенько ще після того гомоніли пластуни і гості, цікаві були відкрити таємницю ватри. Зворушлива картина цієї ватри, напевно, залишиться надовго в пам’яті всіх присутніх.