Мало з нас – пластунів виповнює цей Перший Головний Обов’язок вірности Богові й Україні так добре, щоб бути за це нагород­женим ще за життя. Але одиниці осягають таке відзначення і ми радіємо, що є такі поміж нами.

До них належить пл. сен. кер. Тарас Дур­бак, що 3-го червня 1984 року був відзначений за свою довголітню вірну службу Українській Католицькій Церкві, винятковим орденом для цивільних осіб, що його надає папа римський, а це Орденом св. Григорія.

 У вірності Богові

Це одне з найбільших відзначень, що ним папа нагороджує світських людей, передав пл. сен. Т. Дурбакові Митрополит УКЦеркви в ЗСА Стефан Сулик під час торжественної Служби Божої в церкві св. Івана Хрестителя в Нюарку, де пл. сен. Т. Дурбак від 1960 років працю­вав безупинно в церковній раді, де виконував інші завдання для поліпшення і добра цієї церкви.

Пл. сен. Т. Дурбак так вірно, як служить своїй церкві, рівночасно служить від своїх мо­лодих років нашому Пластові. Сьогодні він го­ловою Головної Пластової Ради, але вже моло­дим старшим пластуном він у 1928-29 роках ви­конував почесний і відповідальний пост сек­ретаря Верховної Пластової Команди у Львові, що тоді була рівнозначна з сьогоднішньою Го­ловною Пластовою Булавою. Т. Дурбак почав юнакувати у Полку ім. Петра Конашевича Са­гайдачного, а перейшовши до старшого пластунства, вступив до Куреня УСП “Залізної Ос­троги”, що своїм завданням поставив собі ви­ховну працю з новацтвом.

Після віднови Пласту в Німеччині відра­зу включився знову у пластову працю, а переїхавши до ЗСА, до Нюарку, був там станичним в 50-их роках. Відтак постійно дотепер стояв у проводі Пласту. Спершу був крайовим комендантом пластунів на ЗСА, головою таборової комісії, а від 1961-го року Головним Булавним Пластунів, головним референтом Виховної Дії ГПБулави, редактором посібника “В дорогу з юнацтвом” (1959-1962). Від 1973 року є членом ГПРади, а тепер її головою.

Не диво, отже, що з нагоди його винят­кового відзначення в УКЦеркві зібралися на цей святковий день члени найвищого пласто­вого проводу як крайового і станичного, щоб бути свідками такого вирізнення їхнього плас­тового друга.

Довгими роками друг Т. Дурбак вмів найти час і поділити його на три частини, віддаючи своїй професійній праці, Церкві і Плас­тові рівно багато уваги. По званні інженер-хемік, він довгі роки працював успішно у великій фар­мацевтичній фірмі, де здобув пост сеніора на­укових дослідів, зробив сам ряд дослідів, з яких п’ять опатентував, і вже бувши на емеритурі, був делегатом своєї фірми на наукове симпозіюм, де реферував один із своїх патентів.

Пл. сен. Тарас Дурбак це примір для молодших, як можна погодити свої найваж­ливіші обов’язки та здобути у них передове місце. Орден св. Григорія, що його папа Іван Павло II надав нашому другові-пластунові, це ще один доказ, що пластуни є першими у різ­них ділянках життя, а передусім, що вони вмі­ють належно виконати свій перший головний обов’язок.

 Юнак. – 1984. – Ч.9(250). – С.3.