1) Зорганізовано коедукаційну учительську семінарію у Львові з кінцем травня 1919 р. Шкільний рік тривав 6 тижнів.

Наші товаришки з державної утраквістичної семінарії при вул. Сакраменток “не хотіли” з нами разом навчатися – так нам сказали. Із учнів чоловічої утраквістичної семінарії і з нас влада дозволила зорга­нізувати окрему школу (мабуть, під офіційною назвою курсів!); до нас прилучилися товаришки із семінарії Рідної Школи (чи часом ця назва не пізніша, спочатку це називалося Українське Педагогічне Товариство!?)

2)Початок Пласту. Зима або початки весни 1920 року, проф. Мирон Федусевич (Миронцьо) впровадив нас до Пласту і був нашим опі­куном. Він запроектував наші шапочки-шоломики. Також і відзнаку – пластову лілею переплетену з тризубом. “Миронцьо” мав великий вплив на наше пластове життя: приязний, лагідний, розвивав наші здібності, підбадьорював до праці над собою, підмічував осяги.

Пісня, яку навів друг Салик, є частинно “Миронцева”, тобто він уложив її мелодію. Слова придумала я під псевдонімом Христя Очере­тяна (так собі це пригадую). Мелодії не можу відтворити (я “фіш”!).

3) Крім вичислених професорів, учив нас Дрот (д-р Олександер Тнсовський) мінералогії. Стриманий, опанований, неемоційний, а може так його предмет впливав на нас, ми не знаходили душевного контакту з ним. Мінералогія – це не література! А може він, ще тоді не одруже­ний, тримався здалека від дівчат. Пригадую пластові прогулянки з ним.

Також вчила нас природи, не згадана другом Саликом, д-р Ольга Мриц, і також пластувала з нами. Але тодішня метода навчання не над­то захоплювала нас. Це була систематика тварин і рослин, далека від відчуття краси Божого творення і розуміння його. Щойно пластування давало нам змогу входити в цей чудовий світ природи.

4) Пластова Домівка, Бляхарська ч. 9 в будинку Ставропігійського Інституту. Велика заля. Надзвичайна чистота і порядок, що його ми, пла­стуни, мали самі пильнувати. Домівка була наша гордість і була пред­метом змагань між окремими тоді полками.

5) Пластовий виступ у городі сс. Василіянок у Львові при вул. Потоцького мусів бути 1921 р. Пам’ятаю точку: змагання, пам’ятаю друзів з 7 Пл. полку ім. Петра Сагайдачного (провірити назву полку) при філії гімназії, Тимоша Білостоцького і пок. тепер Славка Варю (убитий большевиками в 1941 р. в Золочеві, у віці 38 літ, за фахом лікар).

Пластовий шлях. – 1973. – Ч.1(36). – С.28-29.