(спогад присвячую пам'яті Юліяна Оборського, засновника Пласту в Яворові)

Не легко писати спогад з перспективи 50 років. За такий довгий час багато призабулося. У моїй пам'яті залишилися основні обриси образу Пласту в Яворові і тому подробиці не будуть тісно пов'язані з собою. Вони будуть лиш фраґментами.

Яворів, це мале повітове місто, положене 54 км. на захід від Львова. Начисляло около 16 тисяч мешканців. Навколо піски і соснові ліси. Населення бідне. Вже від 1900 р. національне українське життя почало зростати, а в 1910 р. воно йшло вже широким руслом. Був вже Народній Дім, читальня “Просвіти”, “Бесіда”, “Січ”, два українські банки, дівоча учительська семінарія СС Василіянок і українська приватна гімназія “Рідної Школи”. Коли в шкільному 1911-12 році пластовий рух почав ширитися серед гімназійної молоді в Галичині, не оминув він і україн­ської гімназії в Яворові.

Докладної дати заснування Пласту в Яворові не можу подати, бо тоді я був щойно в першій гімназійній – може це було в лютому 1911 р. Але я певний того, що на весні 1912 р. Пласт працював уже успішно і я був його членом.

Засновником і душею пластового руху в Яворові був учень 5-ої кляси гімназії Юліян Оборський. Про нього можу дещо більше написати, бо з ним провів я два і пів року в одному домі. Він був на “станції” у мо­їх батьків. Учні вищих кляс тоді в більшості носили вуси, а то й бороди. Оборський одначе все був виголений чистенько. Він був середнього ро­сту, тендітної будови тіла, ясний шатен, зі синіми очима. Був веселої товариської вдачі, завжди стриманий. Говорив спокійним голосом. Любив кожному помогти. Був інтелігентний, енергійний і ініціятивний. Учні нижчих кляс за це дуже його любили. При цьому був він елегант­ний. Білий, твердий комірець т. з. “гальштук” виставав приписово на 2 ½ сан. понад комір темно-синьої гімназійної уніформи. І хоч чорні штани цієї уніформи блистіли від старости то все були випрасовані на “кант”.

Дрібні, кишеневі гроші, які діставав від свого батька, зуживав на поїздки до Львова, куди їздив майже що два тижні по пластовим справам, або купував скавтову літературу чужими мовами, здебільше німецькою. Не мав багато часу на науку, бо немало часу присвячував на студіювання Бойден Повела. Через те не раз мав непорозуміння з професорами латинської і грецької мов.

Пластове життя було тоді щойно в пеленках. Оборський починав від основ. Знайомився з засадами скавтінґу, поглиблював своє знання в цій ділянці. Був у контакті з “Сірим Левом” (Северин Левицький), який тоді був професором в яворівській гімназії. Таким чином Юлько став спецом у скавтовому ділі на цілу гімназію і то не тільки в теорії, але також у практиці. Пластові зайняття були тоді пливкі, не було програм, правиль­ників тощо. Сходини відбувалися завжди в шкільній залі. Майже кожної суботи або вільного дня від науки ішли ми на прогулянку і вправляли військовий впоряд, або грали в футбол. Деколи ми мали теренові гри зі “січовиками”. Про таку одну гру, в якій Оборський переміг січовиків зі своїми пластунами, як і про початки яворівського куреня дуже мило згадує Сірий Лев в числі 11-12 “На Сліді” з 1936 р. ст. 180. На прогу­лянках учили нас як підходити ворога, орієнтуватися в лісі, шкіцувати наш марш, читати мали тощо. Були також нічні вправи, але спочатку ми не мали ні шатер, ні непромакальних плахт, і як зловив нас деколи дощ у полі, ми добре перемоклі вертали додому, але все задоволені і в гуморі.

Товариші Оборського з вищих кляс захоплювались пластуванням, входили в контакт з учнями нижчих кляс, запалювали їх цими ідеями, так що незабаром, бо вже при кінці 1912 шкільного року майже 20% уч­нів належали до Пласту. Яворівська гімназія нараховувала тоді около 350 учнів. Пластовий відділ (курінь) складався з двох чот. Кожна чота з З гуртків. Гурток мав від 8-10 членів. В тому році вже 18 пластунів мали приписові пластові однострої. Дня 9-го жовтня 1913 р. відбулася перша курінна Рада. Прийнято статут та вибрано старшину, зложену з 5 членів. Отаманом обрано Юліяна Оборського. Для обговорення біжучих справ щотижня відбувалися засідання курінної старшини. Окремо відбувалися сходини членів. В 1912-13 шкільному році було 12 прогу­лянок, в тому дві нічні. В тому самому році Пласт вже мав одно шатро, фльоберт, лопатки, сигналізаційні хоруговки, ліхтарики і малу підруч­ну бібліотеку. Було 5 відчитів на тему пластування. У червні 1913 р. пластуни виступили з вільноручними вправами і вежами на гімназій­ному фестині. Крім того рік-річно брали участь у стійці при Божому Гробі та у Водосвятті.

До Першої світової війни опікуном пластового куреня був профе­сор Дмитро Ліськевич. Пластовий рух у яворівській гімназії, крім проф. Дм. Ліськевича підтримували такі професори: Северин Левицький, Ставничий, Замора, Питлик, Білик та інші. Професор С. Левицький був ініціятором заснування Пласту в Яворові. Він був присутній на кожних пластових сходинах і прогулянках. Спортом займалися професори Замора і Питлик. Професори – Ставничий і Ліськевич вели гутірки з історії і географії України. Великими прихильниками пластового руху були директори гімназії Грушкевич, а особливо Прийма. Він був наче батьком учнів.

Що тягнуло нас малих найбільше до Пласту? Гуртовість, товарискість, мандрівництво, різні нові пластові гри і забави на вільному по­вітрі, спортові змагання та військова “муштра”. Великий, притягальний вплив на нас мав також пластовий однострій. І хоч не відразу кожний з нас мав змогу купити собі повний пластовий виряд і однострій, але пластовий капелюх і пластову палицю кожний з нас мусів мати. Не одному з нас пластова палиця ставала у пригоді і то не лише на прогу­лянках, але і в особистій обороні, коли на нас, спеціяльно учнів нижчих кляс, нападало польське шумовиння. Не один напасник утікав панічно з набитим синцем на лиці, чи ґудзом на голові.

Як це не раз буває з новими ідеями та ростом організацій, початки приносять заскорий розвиток, а з часом охолоду і сповільнення. Щось подібне було з початковим ростом Пласту в Яворові. Нова ідея спалахнула як солом'яний вогонь, запалахкотіла і почала гаснути. Причиною цього були строгіші вимоги приналежности до Пласту. Перш усього повна абстиненція від тютюну і алькоголю. Дальше Пласт не був лиш грою і забавою, але працею над собою, над своїм характером. Треба було щось знати і з цим знанням поділитися з другими. За тим прийшла селекція в Пласті і в організації залишилися направду ідейні, сильні духом і тілом одиниці з виробленим світоглядом. До відходу з Пласту в початкових роках причинилися у декого тяжкі матеріяльні умови. Оплати за науку були високі, бо батьки самі мусіли удержу­вати гімназію. Отже коли треба було батькам додатково видати 20-30 корон на пластовий однострій, кишені батьків не видержували і їх сини відходили з Пласту. Але мимо всього перед вибухом Першої світової війни Пласт у Яворові нараховував 60-70 пластунів, з чого 20 старших членів взяли участь в повних одностроях у поході на здвизі в червні 1914 р.

Дальший розвиток Пласту в Яворові перервала Перша світова війна. Багато яворівських пластунів та учнів вищих кляс зголосилися до УСС, а по розпаді Австрії, коли у Східній Галичині в 1918 владу перебрали українці, за старшими пластунами пішли молодші до Української Галицької Армії та воювали проти поляків, а опісля проти большевиків. Деякі з них полягли на полі бою, або померли на тиф у “Чотирикут­нику Смерти”. А ті, що їм доля судила вернутися домів, не склали зброї, а боролися проти поляків в інший спосіб і в інших умовинах – в рядах УВО. По українсько-польській війні, майже по 7-літній перерві Пласт відновив свою діяльність в Галичині. В Яворові відновив Пласт в 1921 р професор яворівської гімназії, сотник УСС Іван Чмола під назвою XVIIПластового Полку ім. Драгоманова. Назву “полк” незабаром змінено на “курінь”, який мав дві сотні, а кожна сотня 8-9 гуртків.

Яворівщина і Краковеччина. Реґіональний історично-мемуарний збірник // Український архів. –Т.XXXVII. – Нью-Йорк – Париж – Сидней – Торонто, 1984. – С.519-522.